Школа та ЗМІ як чинники формування ґендерних установок особистості учня початкової школи

Потужним засобом, за допомогою якого суспільство відтворює гендер і соціальні стосунки, є система освіти. В освітніх закладах учні отримують різноманітні уроки гендерних відносин. Саме школі, на думку багатьох феміністських дослідниць, належить заслуга утвердження ідей про природню рольову обмеженість жінок, формування комплексів професійної неповноцінності та соціальної деривації дівчат.

Авторитет вчителя для першокласників не має меж і переважає авторитет батьків, старших братів і сестер, ровесників. Іронічне відношення батька до жінок взагалі і до вчительки не укриється від уваги дитини. Деколи це призводить до зниження від авторитету вчителя. Інфантильність дитини не можна підкреслювати, особливо у хлопчиків, оскільки цей неконструктивний шлях може призвести до не правильного формування статеворольової поведінки та гендерних установок.

У порівняльій таблиці, яку запропонували Говорун Т. та Кікінежді   відображена загальна картина диференціації психології хлопчиків і дівчаток в період молодшого шкільного віку.

ВІН

ВОНА

Люблять рухливі ігри зі швидкою зміною сюжетів, елементами змагань, ризику. Виявляють пізнавальні інтереси до механізмів, будови технічного обладнання, функціонування різноманітних пристроїв, машин. Орієнтуються на конкретні результати взаємодії (змагання, боротьбу, досягнення мети). У спілкуванні критикують, переконують, аргументують правоту чи доводять перевагу, спираючись на факти, розмовляють про події, боротьбу, поєдинки, відкриття нового. Характер мовлення дублює емоції, що супроводжують діяльність, оперують порівняннями, аргументами, кількісними параметрами успіхів та невдач. Орієнтовані на швидкість виконання завдань, на кількісні показники досягнень, на подолання перешкод. Мають схильність до лідерства, виявляють прагнення та вміння пропонувати нові ідеї, організовувати, керувати, відстоювати. Нечутливі до морально-етичних оцінних суджень про себе та інших. Дружба базується на спільних заняттях. Уразі фрустрації потреб, схильні виявляти войовничість, агресивність, жорстокість, егоїзм. Наполегливі у досяганні мети, виявляють брак емпатійності, співпереживання. Схильні приймати рішення самостійно, рідко звертаються за порадою. Здатні на нерозважливі вчинки та дії. Схильні до переоцінки своєї особистості та потенційних можливостей, недостатньо самокритичні, надмірно самовпевнені. Схильні до інтровертованості, замкнутості, відособленості. Захоплюються наукою, технікою, історичною літературою, фантастикою. Люблять відвідувати змагання, захоплюються спортом, мають спортивних кумирів.

Виявляють інтерес до видів активності, що передбачають опікування, облаштування, прикрашання, обслуговування, надання допомоги. Акуратні в діях, мають розвинуту здатність до розуміння емоційних станів у вербальній та невербальній комунікаціях. Орієнтовані на характер взаємин, зміст спілкування, схильність емоційних переживань, схожість оцінних ставлень до подій та людей. Спілкуючись, люблять ділитися враженнями, почуттями, радять, надають емоційну підтримку та діяльну допомогу. Здатні до образного мислення, інтуїції, передбачення, розуміння та оцінки емоційних станів людини, осмислення дій та вчинків. Вразливі до тону, морально-етичних нюансів взаємин, емпатійні в діях та вчинках. Відповідальні, старанні, ретельні при виконанні доручень, орієнтовані на схвалення. Світ захоплень та інтересів орієнтований на моральні засади взаємин та характер їх розвитку. Очікувальна позиція в процесі групової взаємодії, віддають перевагу малим, з постійним складом групам.  Гнучкі в адаптації до соціальних норм та вимог середовища, орієнтуються на компроміс, порозуміння, домовленості. Критичні щодо власного „Я”, схильні до саморефлексії, самоїдства, заниженої самооцінки. Орієнтовані на передачу оцінного ставлення, емоційну підтримку у радості й горі. Дружба базується на спільності емоційних ставлень, довірі, вірності, щирості. Мають кумирів серед кіноакторів, музикантів, співаків.

 

Ці твердження щодо особливостей характеру поведінки хлопчиків та дівчаток перегукуються з багатьма висновками дослідників щодо диференціації психології молодших школярів.

Розширення знань про стать молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові між статеві відносини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння статевої поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сталевості крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку. Між особистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Психологи зазначають, що невпевненість у між статевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природнього одностатевого і між статевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10 років до нових якісних змін.

Важливим каналом трансляції у формування соціокультурних стереотипів, чинником гендерної просвіти є також зміст навчального матеріалу підручників і посібників. У своїй більшості шкільні підручники і книги для дітей написані традиційною мовою, яка змальовує хлопчиків і чоловіків як людей, здатних на великі звершення (підкорення стихій, перемога у війні, створення нового), а дівчаток і жінок – орієнтованих тільки на успіхи в „приватній сфері” сім’ї; при цьому традиційно „жіноча” діяльність зображається, зазвичай, зневажливо, а жінки представлені як подруги, дружини або, в кращому випадку, помічниці, які сприяють успіхові чоловіків.

Чимало вчителів дотримуються точки зору, що школа має задавати різні напрямки розвиткові хлопчиків і дівчаток, а тому поділяють предмети на „чоловічі” й „жіночі” чи „переважно чоловічі” й „переважно жіночі”. Вчителі, по суті, визнають домінування хлопчиків у природничо-наукових, точних дисциплінах, а дівчаткам заздалегідь відводять ролі дружин домогосподарок.

Визнаючи нагальну необхідність зміни ситуації щодо такого підходу до статевої диференції у школі, Т.М. Титаренко, посилаючись на думку Д.Береза, стверджує, що формування ментальних та інстутиційних засад статевої соціалізації в школі має здійснюватись за таких умов:

·                      рівномірної репрезентованості осіб жіночої та чоловічої статі у педагогічному колективі;

·                      колективи, в яких хлопчики і дівчатка навчаються разом, потребують від учителів, як чоловіків, так і жінок, що працюють з ними, достатнього рівня гендерної соціальної зрілості; постійного діалогу вчителів з учнями, дівчаток з хлопчиками як засобу досягти взаєморозуміння та любові;

·                      робота у змішаних класах вимагає ретельного добору вчителів, які матимуть спеціальну необхідну підготовку для здійснення статевого виховання;

·                      виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого та уніфікованого характеру, вона має орієнтуватися на індивідуальні особливості, можливості та потреби кожної конкретної дівчинки та кожного конкретного хлопчика.

Статево-рольову типізацію та соціалізацію зміцнюють і засоби масової інформації - газети, журнали, радіопередачі, а найпотужніше - телебачення. Американські дослідники Гебнер М. і Гросс В. слушно підкреслюють унікальні можливості телебачення змінювати уявлення юних глядачів про природу соціальної реальності, приймати її за дійсність. Тому американський дослідник А. Бандура обґрунтував міркування, що телебачення надійно витримує конкуренцію з батьками та вчителями як джерело рольових моделей для наслідування, особливо за умов безконтрольного перегляду. Його наукові розвідки показали, що засоби масової інформації є потужним чинником гендерно-рольової соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів. А аналіз телеінформації, здійснений ним підтвердив, що телебачення здебільшого створює традиційні стереотипні образи чоловіків і жінок .

Отже, моральне становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:

1.                  Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.

2.                  Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

3.                  Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.

4.                  Зміни характеру соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів, переважаюче зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків. Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

5.                   Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної
освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.